Content area
На основі бібліометричного аналізу бази Scopus із використанням програми VOSviewer здійснено систематизацію наукових досліджень щодо функціонування ринку праці за 2010–2023 рр., що дало змогу виявити стійке зростання академічного інтересу до цієї проблематики. Зростання зацікавленості пов’язане з впливом глобальних трансформацій, а також політичними та соціально-економічними викликами, зокрема війною в Україні та активованими нею міграційними процесами, особливо в країнах Європи.
На основі систематизації наукового доробку вітчизняних вчених виокремлено базові підходи до трактування змістовної сутності категорії «ринок праці як системи формування різних відносин: 1) суспільних відносин; 2) соціально-економічних відносин; 3) соціально-трудових відносин, а також має враховувати і економіко-правовий підхід. Запропоновано, розглядати ринок праці, як базову соціально-економічну категорію, що відображає систему соціально-економічних відносин між економічними агентами щодо забезпечення трудовими ресурсами суспільних процесів виробництва, зниження рівня безробіття, відтворення та ефективного використання робочої сили з метою підвищення матеріального добробуту працівників.
Здійснена систематизація функцій ринку праці, в результаті якої вони згруповані в два блоки: базових та трансформаційних (цифровізаційної, екологічної, стабілізаційної, глобалізаційної, інноваційної, гендерної рівності, інтеграції гнучких форм зайнятості) функцій. На відміну від існуючих підходів, відображає новітні вектори розвитку ринку праці, зумовлені впливом глобалізаційних, технологічних, екологічних, демографічних та безпекових чинників та сприяють формуванню структурно збалансованого, адаптивного та здатного до стратегічного оновлення ринку праці.
В роботі систематизовано структурно-логічну схему ринку праці, який визначено як поліструктурну систему, що охоплює взаємодію об’єктів, суб’єктів, нормативно-правового та інституційного забезпечення, а також системи важелів впливу. Визначено ключові важелі впливу, що зумовлюють динаміку розвитку ринку праці. Виокремлено групу важелів, спричинених воєнним станом (вимушена міграція, мобілізація, бронювання, регіональна диспропорція трудових ресурсів, зміни в трудовому законодавстві, релокація підприємств), що дозволило обґрунтувати необхідність постійного інституційного та нормативно-правового врегулювання.
Для розуміння функціонування ринку праці в умовах сучасних викликів, зокрема воєнного стану, критично важливим є системна оцінка факторів, що визначають його динаміку, які в роботі запропоновано класифікувати за такими ознаками: походженням, сферою, характером, часовим горизонтом, масштабом, спрямованістю та керованістю. На відміну від існуючих всі фактори охарактеризовано з позиції трансформації та прояву в умовах воєнного стану. Такий підхід дозволяє комплексно оцінити багатовимірність трансформаційних процесів на ринку праці, виявити нові ризикові зони, зумовлені воєнними загрозами, соціально-економічною нестабільністю та регіональними диспропорціями, і сформувати науково обґрунтовані напрями адаптації політики зайнятості до умов кризової економіки і дозволяє оперативно оцінювати та прогнозувати трансформації ринку праці в умовах воєнної та післявоєнної нестабільності.
У роботі здійснено дослідження економічних концепцій, що були сформовані в працях видатних економістів, та доведено, що кожна теорія зробила свій вагомий внесок у формування цілісного уявлення про роль, значення та механізм функціонування ринку праці в економіці. Аналіз існуючих моделей функціонування ринку праці та визначення їх сильних і слабких сторін, дозволяє стверджувати, що в Україні сформувалася гібридна модель. Її формування підтверджено проведеною періодизацією розвитку вітчизняного ринку праці та визначеними етапами розвитку, які відображають специфіку трансформаційних перетворень, що відбувалися під впливом дії чинників внутрішнього і зовнішнього середовища.
Запропоновано використання блок–схеми аналізу стану та розвитку ринку праці України, яка дозволить проведення діагностики кількісних і якісних показників ринку праці, оцінки структурних зрушень, встановлення існуючих тенденцій та взаємозв’язків на ринку праці для обґрунтування дієвих управлінських рішень щодо оптимального використання трудових ресурсів з метою його збалансування.
Результати дослідження підтвердили, що сучасний стан ринку праці України характеризується низкою ключових тенденцій, які суттєво впливають на його розвиток, серед яких відзначено скорочення чисельності робочої сили, зниження рівня економічної активності населення, дисбаланс між попитом і пропозицією робочої сили, поширення неформальної зайнятості, зростання масштабів трудової міграції, гендерні диспропорції, а також структурні зміни у зайнятості в різних секторах економіки. Зазначено, що секторальні трансформації на ринку праці України у 2010–2021 роках характеризуються низькою динамікою та свідчать про інерційний характер структурних змін в економіці.
Дослідження змістовно-контекстного аналізу сутності економічної безпеки держави дозволило сформувати такі наукові підходи: кондиціально-факторний, стабілізаційно-якісний, статичний, захисту національних інтересів та ресурсно-забезпечувальний. Враховуючи різні трактування в роботі економічна безпека держави розглядається як складна багатофакторна категорія, що характеризує стан національної економіки, який дозволяє підтримувати стійкість до ендогенних та екзогенних загроз, забезпечувати її зовнішню незалежність і внутрішню стабільність, здатність підтримувати послідовну реалізацію державних інтересів, ефективне функціонування суб’єктів господарювання та гідний рівень життя населення.
Бібліометричний аналіз наукового доробку щодо взаємозв’язку ринку праці та економічної безпеки держави засвідчив, що кількість публікацій в цілому за період 2010-2023 рр. зросла у 2,8 рази. Візуалізація і формалізація зв’язку ринку праці та економічної безпеки держави у програмному забезпеченні VOSviewer дозволили ідентифікувати 4 кластери, які містять 63 релевантні терміни, найчастіше дані категорії пов’язані з безробіттям, економічним розвитком, соціальною та продовольчою безпекою, зайнятістю, пандемією COVID-19 і людиною. Ринок праці розглядається як ключовий індикатор соціально-економічної стабільності, а його дисбаланси здатні генерувати значні ризики для національної безпеки.
В роботі запропоновано науково-методичний підхід до оцінювання стану ринку праці шляхом визначення інтегрального показника на основі методу розрахунку середньоквадратичного відхилення за 11 показниками, які охоплюють ключові кількісні та якісні характеристики. Практична апробація запропонованого підходу дозволила зробити висновок, що стан ринку праці України за 2010–2021 рр. характеризувався загальною тенденцією до зниження, середньорічне значення дорівнювало 0,615, що відповідає задовільному рівню. Це свідчить про недостатню ефективність функціонування і конкурентоспроможність національного ринку праці, збереження структурних дисбалансів у сфері зайнятості й оплати праці, а також обмежену здатність економіки оперативно мобілізувати та ефективно використовувати трудовий потенціал у відповідь на внутрішні й зовнішні шоки.
На основі оцінки індикаторів економічної безпеки держави було встановлено, що значення інтегрального показника рівня економічної безпеки України знаходилося в межах 42–49 %, що відповідало незадовільному рівню. До системи індикаторів, які включені до розрахунку рівня економічної безпеки держави належать показники, що характеризують стан та розвиток ринку праці і відображаються у складі наступних субіндексів: макроекономічній, соціальній, інвестиційно-інноваційній та демографічній. Їх аналіз дозволив зробити висновок про переважання питомої ваги індикаторів, які знаходяться у критичній та небезпечній зонах.
Розроблено науково-методичний підхід до оцінювання безпекового рівня ринку праці як чинника економічної безпеки держави, шляхом формування системи взаємопов’язаних індикаторів та агрегування їх в інтегральний показник за методом зваженого підсумовування. Це дозволило визначити безпековий рівень ринку праці на різних етапах його розвитку, ідентифікувати критичні загрози у його функціонуванні, виявити деструктивні тенденції та обґрунтувати пріоритетні напрями державної політики у сфері регулювання зайнятості, спрямованої на посилення економічної безпеки держави зокрема в умовах воєнного протистояння та в період післявоєнного відновлення країни. Проведені розрахунки свідчать, що в цілому за період аналізу спостерігалась певна періодичність у зміні інтегрального показника, а його значення в середньому знаходилося у незадовільній зоні, тому для підтримки збалансованого розвитку ринку праці необхідно розробка системи заходів для підвищення рівня його безпеки.
Для визначення регіональної трансформації ринку праці в умовах воєнного стану в роботі було проведено кластеризацію 25 адміністративних центрів України за темповими показниками змін податкових надходжень до Зведених місцевих бюджетів у розрізі податку на доходи фізичних осіб, єдиного податку та податку на прибуток підприємств за період 2019–2024 років. За допомогою ієрархічної та неієрархічної кластеризації виділено три групи регіонів. Перша – регіони з високими темпами зростання податкових надходжень, що свідчить про активізацію ринку праці, розширення бази оподаткування через релокацію бізнесу, зростання самозайнятості та відновлення діяльності прибуткових підприємств. Такі регіони формують фіскально стійке ядро та мають потенціал стати локомотивами повоєнного відновлення. Друга – регіони з помірними темпами зростання, які демонструють відносну стабільність у фіскальній динаміці, що свідчить про часткову адаптацію до воєнних умов, підтримання базової зайнятості, але обмежений розвиток малого бізнесу чи інвестиційної активності. Такі регіони потребують стимулювання підприємництва та фіскального нарощування. Третя – регіони з низькими темпами зростання податків або негативною динамікою, переважно прифронтові або окуповані/деокуповані території, де спостерігається руйнування податкової бази, згортання економічної активності, масове безробіття та втрати у мікробізнес-секторі. Ці регіони є зонами фіскального ризику та потребують цільових заходів державного втручання. Кластеризація податкових показників дозволила не лише виявити асиметрії у темпах податкових надходжень до місцевих бюджетів, а й ідентифікувати зв’язок між податковою активністю та структурними змінами, що відбуваються на ринку праці. Це створює основу для просторово диференційованої державної політики відновлення.
У контексті забезпечення економічної безпеки держави було розроблено концептуальну схему розвитку ринку праці, яка має базуватися на програмно-стратегічних та нормативно-правових документах, передбачає комплексний підхід до формування збалансованого, конкурентоспроможного та адаптивного ринку праці, здатного ефективно реагувати на сучасні виклики та забезпечувати його динамічний розвиток, що, в свою чергу, забезпечить стійкий економічний розвиток держави та зміцнення її економічної безпеки в умовах сучасних трансформацій.
Розроблено дорожню карту збалансованого розвитку вітчизняного ринку праці в контексті забезпечення економічної безпеки держави, яка відображає ключові проблеми функціонування ринку праці у розрізі демографічних, соціально-економічних, інноваційно-технологічних чинників та системи практичних заходів щодо подолання і нейтралізації виявлених викликів в короткостроковій, середньостроковій та довгостроковій перспективах. Реалізація запропонованих заходів сприятиме підвищенню ефективності функціонування ринку праці, зменшенню структурних дисбалансів, розширенню можливостей зайнятості, зростанню продуктивності праці та, як наслідок, зміцненню економічної безпеки держави в умовах трансформаційних і геополітичних викликів.